Поради батькам у воєнний час

«Коли на батьків емоційно впливає війна, це змінює їхню здатність належним чином піклуватися про своїх дітей», — пояснює доктор філософії Майк Весселлс, професор психології коледжу Рендольфа-Макона, з великим досвідом роботи в зонах бойових дій.

Нижче наведено 10 порад для батьків, які можуть допомогти попіклуватися та підтримати дитину під час війни.

1. Поговоріть зі своєю дитиною.

Якщо у дитини виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте дитину що, на її думку, відбувається, і послухайте її відповіді. Не ігноруйте почуття дитини — вона може сказати, що боїться, і ви повинні бути готові сказати їй, що боятися - це нормально, але все одно потрібно продовжувати життя. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів, наприклад: «Я буду піклуватися про тебе».

2. Зробіть свій дім емоційно безпечним місцем для вашої дитини.

Проводьте багато часу з сім’єю та зі своєю дитиною, особливо під час війни. Проводьте більше часу з дитиною, граючи в ігри, читаючи або просто тримаючи дитину поруч.

3. Обмежте кількість новин, які ваша дитина дивиться під час війни.

Вимкніть телевізор або радіо, коли висвітлюються воєнні дії. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у світі від ваших дітей, але ви не повинні піддавати їх постійним історіям та фактам про війну. Слідкуйте за використанням Інтернету вашою дитиною, щоб переконатися, що вона не ходить на сайти, які публікують криваві чи сенсаційні розповіді про війну.

4. Усвідомте, що стреси війни можуть посилювати щоденні стреси.

Зазвичай ваша дитина може впоратися зі складною ситуацією або щоденним стресом, але зрозумійте, що вона може реагувати гнівом або “поганою” поведінкою на події, взаємодії, які зазвичай не дратують її. Будьте поруч, давайте пити багато води, запевніть дитину, що вона здатна зробити все можливе, щоб заспокоїтись і подолати стрес.

5. Під час війни складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичний порядок речей та послідовність дій. Якщо домашнє завдання має бути виконано в певний час, переконайтеся, що ви запланували (залишили) цей час для його виконання. Ваша дитина може важко переносити зміни вдома, коли ситуація в світі нестабільна.

6. Подбайте про себе.

Якщо ви цього не зробите, у вас може бути менше терпіння і менше креативності в той час, коли вашій дитині потрібно і те й інше, щоб запевнити її, що вона у безпеці. Подбайте про себе, аби мати змогу піклуватися про свою дитину.

7. Скажіть дитині, що з нею все буде добре.

Запевніть дитину, що вона буде захищена. Складіть план на випадок надзвичайних ситуацій для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти ваша дитина. Якщо член вашої сім’ї в армії, поясніть, що це його робота, як і робота дитини– ходити в школу.

8. Спостерігайте за ознаками страху та тривоги у дитини, які вона не може передати словами.

Ваша дитина, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Ваша дитина раптово забуває слова і не може пригадати вивчене? Можливо, вона відчуває тиск того, що відбувається в навколишньому світі. Заохочуйте її писати/розповідати історії або малювати картинки, які показують, що вона відчуває, якщо не може передати свої почуття словами.

9. Зверніться за допомогою до дитини.

Те, що ваша дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи, наприклад, накривати стіл або прибирати в кімнаті. Переконайтеся, що ваша дитина знає, як її дії сприяють добробуту всієї родини. Якщо ваша дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою в собі.

10. Покажіть речі в позитивній перспективі для вашої дитини.

Можливо, ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні сказати своїй дитині, що війни закінчуються. Вкажіть на моменти, коли ваша дитина зіткнулася з чимось, що, можливо, налякало її, чи то страх темряви, чи необхідність вперше ввійти в новий клас, і перемогла, подолала страх. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви говорите і про хороші часи в майбутньому.